умова

-и, ж.

1) Взаємна усна чи письмова домовленість про що-небудь; угода, договір.

2) Вимога, пропозиція, що висуваються однією зі сторін, які домовляються про що-небудь, а також при укладанні угоди, договору.

3) перев. мн. Взаємні зобов'язання сторін, що домовляються, запропоновані для укладення, дотримання угоди, договору.

••

Ба́зисні умо́ви постача́ння — спеціальні умови, які визначають обов'язки продавця та покупця з доставки товару.

Догові́рні́ умо́ви ; Контра́ктні умо́ви — погоджені сторонами та зафіксовані в контракті предмет операції, характеристики товару, ціни, строки виконання зобов'язання, а також взаємні права та обов'язки сторін.

4) перев. мн. Які-небудь пропозиції щодо оплати, пільг і т. ін., що їх висуває особа або організація, яка надає кому-небудь роботу, приміщення тощо.

5) чого, рідше для чого, заст. до чого. Необхідна обставина, яка уможливлює здійснення, створення, утворення чого-небудь або сприяє чомусь.

••

Сприя́тливі умо́ви життя́ — умови довкілля, праці та побуту, які забезпечують збереження та поліпшення здоров'я населення.

Умо́ви пра́ці — сукупність елементів виробничого середовища та специфіка трудового процесу, що впливають на здоров'я й працездатність людини та результати її діяльності.

6) перев. мн., які або чого. Обставини, особливості реальної дійсності, за яких відбувається або здійснюється що-небудь.

7) мн. Правила, які існують або встановлені в тій чи іншій галузі життя, діяльності, які забезпечують нормальну роботу чого-небудь.

8) Сукупність даних, положення, що лежать в основі чого-небудь.

9) заст. Умовляння.